історія яворівської іграшки
Свою життєздатність та сучасність яворівська іграшка доводила впродовж багатьох століть, зазнаючи в кожну епоху позитивних та негативних впливів. Яворівська дерев’яна іграшка дає унікальну можливість простежити її розвиток, послідовний і безперервний у зміні поколінь і династій майстрів, протягом більше сотні років.
Давні та створені нинішніми майстрами її артефакти зберігаються у музейних й приватних колекціях України та країн світу, віддзеркалюючи смаки і віяння часу, свідчать про сформований впродовж історії канон.
Письмові джерела засвідчують виготовлення дерев’яних іграшок у Яворові у ХVІІ столітті. Активним періодом для яворівського промислу були роки останньої третини ХІХ — початку ХХ століття. В тому часі іграшки майстрів з Яворова та довколишніх сіл досягали ринків Польщі, Німеччини та інших європейських країн.
Яворівська іграшка, своєрідна за пластикою форми та поліхромним орнаментальним розписом, є визначною сторінкою декоративно-ужиткового мистецтва.
Її виготовлення зосередилося на Львівщині, у місті Яворів та прилеглих селах. Походження та самобутність яворівської іграшки стверджує неповторний декор, що має аналогії у яворівській вишивці, ткацтві, розписі скринь.
Високу мистецьку вартість яворівської іграшки посилюють її екологічність, завдяки використанню дерева та безпечних для здоров’я барвників, а також виразні ігрові можливості, зокрема здатність створювати рух та звук.
Забавкарська школа
У 1896 році у Яворові була відкрита навчальна майстерня для виробу іграшок, що стала відомою як Забавкарська школа. Школа мала на меті створення міцної технічної та економічної основи для дальшого розвитку промислу, який у той час почав занепадати внаслідок появи закордонних іграшок. У навчальну програму було впроваджено виготовлення нових зразків: на різьбярському відділі — фігурки тварин; токарному — кеглі, крокети; столярному — іграшкові будиночки, кубики для складання «картинок», мішені тощо. Систематичним їх виготовленням передбачалося навчити молоде покоління виробляти і надалі самим проєктувати іграшки, які були
б конкурентоздатними та відповідали вимогам ринку. До пріоритетних завдань школи входило покращення, «ушляхетнення» традиційних іграшок.
У часи Першої світової війни діяльність школи, яка від 1905 року називалася «Державна школа деревного промислу» була припинена. У міжвоєнний період у школі періодично відновлювали навчання, проте основну увагу в ній приділяли підготовці столярів.
Нові перспективи розвитку яворівської іграшки окреслилися у відкритій 1942 року під керівництвом випускника Краківської академії мистецтв Богдана Стебельського Державній школі деревного промислу: на основі давніх мистецьких традицій запровадити іграшки, «…що не лише викликали б зацікавлення дитини для гри, але розвивали б естетичний смак, пов’язували б дитину з українською духовністю». При школі було організовано музей народних іграшок. Протягом року спільними зусиллями вчителів та учнів спроєктована гра «Запорожська Січ». У травні 1944 році школа була закрита.
Дізнайтеся більше про історію яворівської іграшки на сторінках книги серії «Віртуальний музей»
Мистецтво виготовлення яворівської дерев’яної забавки. Історія
Зозуля
Танцюристи
майстри: продовження та розвиток традицій
Водночас протягом ХХ століття до продовження й розвитку мистецьких традицій яворівської іграшки долучилося багато майстрів. У 1920–1930-х роках на Малому Передмісті Яворова іграшки виробляли близько 75 родин, серед них Бриндасів, Горбульків, Горохів, Гдулів, Приймів, Ференців. У 1950–1980-х роках у руслі локальних традицій активно працювали майстри Василь Прийма, Степан Тиндик, Степан Фірчук, Степан Лопачак, Степан Горох та інші. На початку 1990-х років на Малому Передмісті іграшки виробляли лише два майстри — Юлія Прийма та Степан Лопачак. На початку 2000-х років традиції яворівського іграшкарства продовжила родина Ольги і Василя Логинів та Євген Ференц. Завдяки майстрам, які працювали в осередку, успадковували прийоми творення іграшки і запроваджували нововведення, узгоджували і підпорядковували їх особливостям світосприйняття, естетичним смакам середовища, витворився та існує феномен яворівської іграшки.
Перша чверть ХХІ століття відзначилася сплеском усталеного зацікавлення яворівською дерев’яною іграшкою, вивчення її локальних особливостей.
Впродовж 2008–2009-х років у Яворові, Дрогобичі Львівської обл., Львові, Косові Івано-Франківської обл., Івано-Франківську, Києві відбулися виставки яворівської іграшки, реконструкції автентичних творів для яких здійснили майстри Антон Гула, Василь Яремин, Семен Тлустий, Роман Приставський, Тарас Тлустий.
Остап Сойка
Оксана Когут
У 2009 році свої наміри у справі продовження традицій яворівської іграшки згуртували Оксана Когут та Остап Сойка. Майстри створюють традиційні іграшки — коники, візочки, пташки, меблики, деркачі, тарахкальця, танцюристи. Поряд з усталеними типами вони пропонують авторські твори: «веснянки», пташки, зірочки, пегаси, серія ангеликів з музичними інструментами — сурмою, бубном, цимбалами, скрипкою, віолончеллю, котрабасом, які можуть слугувати оздобленням інтер’єру, прикрасою різдвяної ялинки чи вінка.
авторські роботи
Фігурки, пластично оформлені та розмальовані Оксаною Когут і Остапом Сойкою, прикрашали головну різдвяну ялинку Львова, Києва, Ватикану. Візуальний образ яворівської іграшки Оксана Когут і Остап Сойка вдало втілили в авторських роботах «колядницька зірка» та «колядницька шопка», які донині є актуальними у святкуванні Різдва Христового. У шопці біблійні персонажі — пастушки, царі, Марія, Йосип, дитя Ісус в колисці вирізані з дерева, розмальовані у традиційних для яворівської іграшки барвах та розташовані у розмальованій скрині; за допомогою спеціального механізму можуть рухатися по колу. Під час Різдвяних свят 2023–2024 років шопку Оксани Когут і Остапа Сойки презентували на виставці «100 вертепів у Ватикані» на площі Святого Петра.
відзнаки, виставки та фестивалі
Від 2012 року Оксана Когут та Остап Сойка репрезентують яворівську іграшку на міжнародних мистецьких заходах — фестиваль у м. Бююкчекмечже (Туреччина), Ягелонський ярмарок у м. Любліні (Польща) тощо.
У 2013 році творчі роботи майстрів були відзначені дипломом у номінації «Традиційно-регіональна українська іграшка» на Всеукраїнському конкурсі української народної іграшки, який проводив Державний музей іграшки у Києві.
Пріоритетом у творчості Оксани Когут та Остапа Сойки є збереження автентичного образу яворівської іграшки, який визначає лапідарність столярної форми, яскравий розпис рослинними мотивами у жовто-зелено-червоному колориті. Завзяття до творчості майстри поєднують зі щирим бажанням зацікавити традиційною іграшкою дітей, передаючи їм секрети творчості на майстер-класах.
колекційні монети
В 2019 році Національним банком України був випущений пам’ятний набір монет «Яворівська забавка» номіналом в 2 гривні:
Україна. Традиція. Трансформація.
2010 р., Етнографічний музей, м. Загреб, Хорватія
Етнолялька
2011 р., Львівський палац мистецтв
Всеукраїнська виставка народної іграшки
2011 р., Національна спілка народних майстрів України, Київ
Виставка яворівської іграшки
2013 р., Державний меморіальний музей Михайла Грушевського у Львові
Виставка яворівської іграшки
2013 р., Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського, Коломия
Мама, Тато, Я + Іграшка = Всесвіт»
2013 р., Чернівецький обласний краєзнавчий музей
Народне мистецтво Яворівщини
2014 р., Національний музей у Львові ім. митрополита Андрея Шептицького
Виставка «Яворівська іграшка» та забавкарський проєкт Оксани Когут і Остапа Сойки «Грайся»
2014 р., Національний музей у Львові ім. митрополита Андрея Шептицького
Виставка яворівської іграшки
Музей народної архітектури та побуту у Львові ім. Климентія Шептицького
Різдво в родинному колі
2023 р., Державний музей іграшки, Київ
Яворівська іграшка як елемент нематеріальної культурної спадщини України
Яворівська забавка є найвідомішою дерев’яною українською народною іграшкою. Традиція цієї виготовлення забавки сягає тисячоліть, про що свідчить її стилістична спорідненість з традиційною дерев’яною іграшкою хорватського Загір’я, яка внесена в перелік список шедеврів усної та нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО. Мистецтво виготовлення яворівської дерев ’яної забавки наразі ще не отримало такого міжнародного статусу, проте вже входить в Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України.
